Винесено виправдовувальний вирок відносно громадянина Р., обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження), ч. 3 ст. 185 КК України (крадіжка).

Органом досудового розслідування Р.  обвинувачувався у тому, що він в стані алкогольного сп’яніння  умисно наніс потерпілому ряд ударів, які призвели  до смерті останнього.

Також органом досудового розслідування обвинувачується у таємному викраденні чужого майна.

Свою вину визнає у інкримінованих йому злочинах.

Також суд дослідив представлені стороною обвинувачення докази.

У відповідності до ст. 17 КПК України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

На підставі оцінки й аналізу усіх представлених по справі доказів, суд дойшов до єдиного висновку у цій справі, що сторона обвинувачення не довела винуватість Р. поза розумним сумнівом за всіма пунктами обвинувачення і усі сумніви щодо доведеності вини Р. повинні тлумачитися на його користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За таких обставин обвинуваченого слід виправдати за недоведеністю того, що кримінальні правопорушення ним вчинені.

Оскільки виправдання Р. за вказаною підставою вимагає подальшого продовження розслідування, суд на підставі ч. 9 ст. 100 КПК України вирішує речові докази залишити у розпорядженні органу досудового розслідування.

Наразі, громадянина Р. виправдано за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185 КК України в зв’язку з недоведеністю вчинення ним цих кримінальних правопорушень.